Одна з наймальовничіших та найзатишніших вулиць центральної частини Львова – вулиця Лесі Українки. Вона умовно поділена на три частини, які в різні періоди минулого мали інші назви.
Частинка вулиці, яка пролягає між Театральною та проспектом Свободи, до середини 19 століття належала вулиці Театральній, а та, яка впирається в Краківську, колись називалась Краківською бічною, а верхній кусочок до 18 століття всі знали як Вірменську нижню.
Сучасною назвою вулиця наділена від 1944 року. Від 2012 року вона майже повністю пішохідна, після реконструкції проїжджої частини.
На вулицi Лесі Українки розташовані кілька споруд, які мають неабияке історичне значення для міста. Для прикладу, в будинку під номером 10 знаходиться вiдомий Монастир вірменських бенедиктинок, а в споруді №11 колись проживав і творив поет Леопольд Стафф.
Частинка вулиці, яка пролягає між Театральною та проспектом Свободи, до середини 19 століття належала вулиці Театральній, а та, яка впирається в Краківську, колись називалась Краківською бічною, а верхній кусочок до 18 століття всі знали як Вірменську нижню.
Сучасною назвою вулиця наділена від 1944 року. Від 2012 року вона майже повністю пішохідна, після реконструкції проїжджої частини.
На вулицi Лесі Українки розташовані кілька споруд, які мають неабияке історичне значення для міста. Для прикладу, в будинку під номером 10 знаходиться вiдомий Монастир вірменських бенедиктинок, а в споруді №11 колись проживав і творив поет Леопольд Стафф.